Фахівці, які вирішили унікальну, яка не має аналогів в світі завдання з відновлення ресурсних характеристик енергоблоків ряду російських атомних електростанцій, удостоєні премії уряду РФ в області науки і техніки за 2014 рік.
Дана робота дозволила продовжити термін безпечної експлуатації цих АЕС і гарантувати виручку в сотні мільярдів рублів, повідомляє РІА Новини.
Йдеться про створення і реалізації технології відновлення ресурсних характеристик графітової кладки реакторів великої потужності канальних (РБМК) встановленою електричною потужністю 1000 мегават, що становлять близько половини потужності всієї атомної генерації в Росії.
На трьох російських АЕС (Ленінградської, Курської і Смоленської) працюють 11 реакторів РБМК, введених в експлуатацію з 1973 по 1990 роки. З самого початку було очевидно, що терміни їх роботи будуть визначатися станом елементів реакторних установок, до яких відноситься графітова кладка, що виконує функції сповільнювача нейтронів. Через кладку проходять технологічні канали з паливними стрижнями, охолоджуваними водою, і спеціальні регулюючі стрижні системи управління реактором.
Спочатку певний для РБМК термін служби становив 30 років. Після закінчення цього терміну кожен блок пройшов процедуру продовження експлуатації ще на 15 років. В результаті модернізації безпеку цих установок була доведена до необхідного рівня.
Але тут виникла "графітова" проблема.
Справа в тому, що графітова кладка - досить "живий" елемент, який змінює свою форму під дією сильних нейтронних потоків в активній зоні реактора.
У 2011-2012 роках на російських енергоблоках АЕС першого покоління з реакторами РБМК було зафіксовано розтріскування і викривлення графітових колон. У 2012 році на енергоблоці №1 Ленінградської АЕС, "первістку" серед блоків з реакторами РБМК, викривлення колон досягло значення, близького до межі, встановленій в проекті, що робило подальшу його експлуатацію практично неможливою.
Виникла дилема - або достроково припиняти роботу першого блоку ЛАЕС, а за ним і інших 10 блоків з РБМК, або шукати технічне рішення проблеми.
"Ціна питання" цієї задачі для економіки Росії була дуже велика.
Вибуття 11 гігават потужностей приблизно на сім років раніше наміченого терміну привело б до недовиробітку близько 450 мільярдів кіловат-годин до 2030 року, що відповідало приблизно 640 мільярдам рублів недоотриманої виручки в цінах 2013 року. Проблема зачіпала і терміни введення заміщають потужностей на майданчиках діючих станцій, і забезпечення стабільності енергопостачання регіонів, і соціальної стабільності в них.
Пошук швидкого технічного вирішення цієї проблеми став для російських атомників справжнім викликом і завданням номер один на той момент.
Електроенергетичний дивізіон держкорпорації "Росатом" концерн "Росенергоатом" спільно з галузевими інститутами в стислі терміни розробили технологію відновлення показників графітової кладки.
До роботи, зокрема, були залучені фахівці підприємства Росатому, головного конструктора реактора РБМК ВАТ "Науково-дослідний і конструкторський інститут енерготехніки імені Доллежаля" (НДІКІЕТ), "Курчатовський інститут" як наукового керівника проекту РБМК, і ЗАТ "Діаконт".
Фактично від видачі завдання до початку випробувань пройшло менше півроку.
Пілотним енергоблоком, на якому була застосована нова технологія, став перший блок Ленінградської АЕС.
Унікальні масштабні відновлювальні роботи на ньому почалися в травні 2012 року. В ході них були науково обґрунтовані як сама можливість, так і програма відновлення ресурсних характеристик графітової кладки, сконструйовані і застосовані нові спеціальні машини і системи виміру.
Було також продемонстровано, що "вилікувана" кладка зберігає стійкість навіть під час руйнівного землетрусу, свідомо більш сильному, на яку розрахована майданчик ЛАЕС.
25 листопада 2013 року, після завершення робіт, перший блок станції був підключений до мережі.
На думку експертів, ця проривна робота стала доказом найвищого науково-технічного потенціалу російської атомної галузі і здатності реалізувати його в стислі терміни, мобілізуючи необхідні матеріальні і людські ресурси.
Потім такі ж роботи пройшли на другому блоці ЛАЕС. Причому, завдяки оптимізації технологічних операцій, роботи на ньому завершилися більш ніж на місяць раніше планового терміну, а фінансові витрати при цьому знизилися майже в п'ять разів. Після відновлення ресурсних характеристик графітової кладки в 2014 році був знову запущений і другий блок Курської АЕС.
Технологія відновлення ресурсних характеристик графітової кладки дозволяє продовжити життя енергоблоку РБМК мінімум на 3-5 років, після чого процедуру можна ще й повторити. Так що тепер терміни виведення цих блоків з експлуатації прив'язані не до віку графіту, а до вводів заміщають потужностей з більш сучасною технологією ВВЕР.
Премії уряду 2014 року в області науки і техніки за розробку і впровадження технології відновлення працездатності активних зон енергетичних канальних уран-графітових реакторів типу РБМК удостоєні співробітники НДІКІЕТ - перший заступник директора - генеральний конструктор інституту Михайло Михайлов (керівник роботи), головний конструктор енергетичних канальних реакторних установок Анатолій Петров, начальник лабораторії Олексій Слободчиков, директор відділення інституту Сергій ухарь.
Разом з ними нагороду отримали директор департаменту по експлуатації АЕС з канальними і швидкими реакторами "Росенергоатому" Олександр Бистрик, співробітники Ленінградської АЕС - головний інженер станції Костянтин Кудрявцев, заступник головного інженера Ігор Ложников, начальник цеху станції Сергій Харахнін, а також головний інженер дивізіону ЗАТ " Діаконт "Вадим Дунаєв.
Ленінградська АЕС (ЛАЕС) є філією ВАТ "Концерн Росенергоатом". Станція розташована на березі Фінської затоки в місті Сосновий Бор, в 80 км на захід від Санкт-Петербурга. Ленінградська АЕС є першою в країні станцією з реакторами РБМК-1000 (уран-графітові ядерні реактори канального типу на теплових нейтронах). На АЕС чотири енергоблоки електричною потужністю 1000 МВт кожен.