Банкрутство фізособи-підприємця: законодавчі нюанси
Процедуру банкрутства фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ми детально розглядали в «СД» , 2006, № 18, с. 13 - 18. Але сьогодні ця тема особливо актуальна, оскільки банкрутство все частіше розглядається не як негативний наслідок відсутності економічних результатів ведення бізнесу, а як спосіб уникнути боргів. Разом з тим, перш ніж зважитися на такий серйозний крок, важливо знати всі плюси і мінуси банкрутства, аналіз яких ми наводимо в цій публікації.
Григорій Берченко, юрист, консультант газети " Власне Діло "
ЦКУ - Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р № 435-ІV.
УКУ - Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р № 2341-III.
Закон про банкрутство - Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р № 2343-ХІІ.
Закон про виконавче провадження - Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р № 606-ХІV.
Умови для відкриття провадження про банкрутство ФОП в господарському суді
Отже, почнемо з того, що законодавчо право на банкрутство закріплено в статті 53 ЦКУ, відповідно до якої фізична особа, яка не здатна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому в законі. Такий порядок передбачений статтями 47- 49 Закону про банкрутство (Слід зазначити, що у Верховній Раді зареєстрований законопроект, в якому пропонується ввести процедуру банкрутства і для фізичної особи, яка не має статусу підприємця. Однак на сьогоднішній день ця пропозиція так і залишилося нереалізованим.).
Відповідно до Закону про банкрутство заяву про порушення процедури банкрутства ФОП може подати в господарський суд як безпосередньо сам підприємець-боржник, так і його кредитори.
При цьому борги ФОП в будь-якому випадку повинні обов'язково бути пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Які ж борги слід вважати пов'язаними з підприємницькою діяльністю ФОП? Найбільш очевидним є той випадок, коли в самому договорі вказано саме ФОП, а не просто фізичну особу. Крім того, доказом зв'язку боргу з підприємницькою діяльністю може стати зафіксована в договорі підприємницька мета його укладення. Додатковим аргументом може виступати зазначення ФОП у податковій накладній, ТТН, здійснення оплати за договором з підприємницького рахунку. Доказом наміри використовувати об'єкт договору в підприємницьких цілях може бути також отримання ФОП патенту або ліцензії на провадження певного виду діяльності.
На думку ВСУ, якщо суд, порушивши провадження у справі, встановить, що борг виник не у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, то справа про банкрутство підлягає припиненню (див. Постанову ВСУ від 20.11.2007 у справі № 6/33). Підтримав таку позицію і ВГСУ (постанови ВГСУ від 20.10.2009 у справі № 01/1876, від 08.07.2009 р № Б-39 / 207-08, від 30.06.2009 р № 21 / 63-06-2145 , від 03.062009 р № 1/144-Б).
Також згідно з абзацом 2 і 3 частини 2 статті 47 Закону про банкрутство кредитори фізособи, вимоги яких пов'язані з відшкодуванням заподіяної шкоди життю і здоров'ю, стягненням аліментів, іншими вимогами особистого характеру, заяву про відкриття провадження про банкрутство подавати не можуть, але має право заявити їх уже в порушеній справі про банкрутство.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону про банкрутство справа порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше 300 мінзарплати, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено законом .
Майно, на яке накладається арешт і яке включається до ліквідаційної маси
Одночасно з дозволом судом питання про порушення провадження про банкрутство накладається арешт на все майно фізособи (за винятком того, на яке не може бути покладено стягнення - перелік такого майна міститься в додатку до Закону про виконавче провадження).
Тому головним мінусом банкрутства ФОП є те, що такий підприємець ризикує втратити все своє майно, в тому числі те, яке не використовується у підприємницькій діяльності. Після визнання ФОП банкрутом все майно фізособи включається до складу ліквідмасси і направляється на погашення заявлених вимог кредиторів.
Справа в тому, що цивільне законодавство не проводить розмежування власності ФОП, яка використовується ним у підприємницькій діяльності, і особистої власності фізособи. Юридично власником майна, яке використовується ФОП у підприємницькій діяльності, є саме фізособа. Майно «простого» фізичної особи не відмежовується від майна того ж фізичної особи в його підприємницькій іпостасі. А згідно з частиною 1 статті 52 ЦКУ «фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення». Подібна точка зору висловлена і в листі Мін'юсту від 04.08.2008 р № 7885-0-33-08.
ФОП для того, щоб не втратити в результаті процедури банкрутства всього майна, може провести відчуження своєї квартири або машини іншій особі (наприклад, подарувати комусь із родичів). Однак в такому випадку слід мати на увазі, що відповідно до частини 9 статті 49 Закону про банкрутство угоди ФОП, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна ФОП зацікавленим особам протягом року до порушення у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів. Таким чином, здійснювати відчуження майна менш ніж за рік з метою приховати його від кредиторів досить ризиковано.
А ось притягнути до кримінальної відповідальності за статтею 221 ККУ за незаконні дії під час банкрутства ФОП не можна, оскільки суб'єктом такого злочину названі тільки засновник або службова особа суб'єкта господарювання.
Виконання зобов'язань ФОП, визнаного банкрутом
Відповідно до частини 5 статті 48 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання ФОП банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
1) терміни виконання зобов'язань ФОП вважаються настали;
2) припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями ФОП;
3) припиняється стягнення за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю.
При цьому немає підстав вважати, що вимога про припинення нарахувань фінансових санкцій, а також про те, що терміни виконання зобов'язань вважаються настали, стосуються виключно зобов'язань, пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Тому мінусом банкрутства є те, що ФОП відповідатиме одночасно за всіма зобов'язаннями, як пов'язаними з підприємницькою діяльністю, так і не пов'язаним з нею. Тобто якщо у ФОП є зобов'язання перед банком по виплаті кредиту, взятого нема на здійснення підприємницької діяльності, банк матиме право вимагати від ФОП погашення такого кредиту в повному обсязі.
Списання боргів ФОП
Ну а що ж очікує ФОП після того, як суд визнає його банкрутом і буде проведена процедура задоволення вимог кредиторів в черговості, визначеної у частині 1 статті 49 Закону про банкрутство?
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 49 Закону про банкрутство після завершення розрахунків з кредиторами ФОП, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання всіх вимог кредиторів, за винятком вимог кредиторів по:
1) відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян;
2) стягнення аліментів;
3) іншим вимогам особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання ФОП банкрутом або які погашені частково чи не запроваджені після визнання ФОП банкрутом.
Зазначені вимоги після визнання ФОП банкрутом можуть бути заявлені в повному обсязі або в незадоволеною частини в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Таким чином, всі борги ФОП після визнання його банкрутом та закінчення розрахунків з кредиторами за загальним правилом вважаються погашеними.
Такими погашеними боргами однозначно можна визнати всі підприємницькі борги ФОП. Разом з тим конкретний перелік вимог, які потрапляють в виняток із загального правила, є недостатньо чітким. Якщо зміст вимог, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, а також щодо стягнення аліментів, є чітким, то зміст «інших вимог особистого характеру» неоднозначне і дає можливість для різного тлумачення.
Визначення змісту категорії «інші вимоги особистого характеру» має істотне значення для відповіді на інше питання, який напевно хвилює багатьох підприємців: чи можуть вони за допомогою процедури банкрутства списати свої зобов'язання перед банками за іпотечними або споживчими кредитами, які вони брали не для підприємницької діяльності? Наскільки правомірною є широко розрекламована схема «позбавлення» від таких зобов'язань перед банками за допомогою спеціальної реєстрації як ФОП і створення підприємницьких боргів (оскільки, як ми вже говорили, визнати ФОП банкрутом на підставі лише одних вимог, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, не можна) ?
З приводу того, що слід розуміти під «іншими вимогами особистого характеру», на сьогодні склалися дві основні точки зору, які підкріплені певними аргументами і мають право на існування. Розглянемо кожну з них докладніше.
Інші вимоги особистого характеру - вимоги, не пов'язані з підприємницькою діяльністю
Багато фахівців стверджують, що під «іншими вимогами особистого характеру» слід розуміти вимоги, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, т. Е. Ці поняття є синонімами. В такому випадку зобов'язання фізичної особи погасити банківський кредит розглядається саме як особисту вимогу, яке не може вважатися погашеним в результаті визнання ФОП банкрутом.
Разом з тим навіть при такому підході конкретна користь підприємцю, визнаного банкрутом, все ж є. Вона полягає в тому, що зобов'язання погасити кредит повністю (а не за графіком, вказаною в договорі) буде вважатися настали і в результаті припиниться нарахування відсотків за таким кредитом. В такому випадку, не дивлячись на те що фізособа в результаті банкрутства не буде звільнений від обов'язку погасити такий кредит, йому необхідно буде погасити лише тіло кредиту і відсотки, нараховані до моменту визнання ФОП банкрутом.
Інші вимоги особистого характеру - вимоги, тісно пов'язані з особою боржника
Існує й інша точка зору, згідно з якою вимоги, що носять особистий характер, слід трактувати дещо вужче, ніж вимоги, не пов'язані з підприємницькою діяльністю. На це вказує і сама конструкція абзацу 1 частини 2 статті 49 Закону про банкрутство, яка свідчить про те, що вимоги, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, а також вимоги щодо стягнення аліментів є різновидом більш широкої категорії «вимог особистого характеру» . Такий підхід дає багатьом юристам підстави стверджувати, що поняття «особисті вимоги» і «вимоги, не пов'язані з підприємницькою діяльністю» не є тотожними в розумінні Закону про банкрутство.
Щодо правомірності такого підходу говорить і те, що Верховний Суд України у багатьох своїх рішеннях часто вживає категорію «особисті вимоги» саме в сенсі вимог, пов'язаних з особою боржника. Так, ВСУ в ухвалі від 23.01.2008 р говорить про компенсацію моральної шкоди як про вимогу особистого
характеру. Про те, що вимоги, що носять особистий характер, є тісно пов'язаними з особою спадкодавця, сказано в рішенні ВСУ від 19.11.2008 р
Разом з тим наведена аргументація поки не отримала прямої підтримки українських судів у справах про банкрутство. Тому вона буде корисна тим, у кого є сили-і бажання таку практику створювати. В такому випадку підприємцям є за що боротися. Адже якщо виходити з наведеного розуміння особистих вимог, то цілком можливо списання в результаті банкрутства ФОП не тільки зобов'язань, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, а й зобов'язань, не пов'язаних з такою діяльністю (наприклад, зобов'язань по іпотечному або споживчим кредитом).
Цей висновок хоч і спірне, однак, на наш погляд, досить переконливий. Усвідомлення ж наслідків, які він може спричинити для правової системи, мабуть, служить стримуючим фактором, який на даний момент заважає судам сформулювати наведену позицію.
Обмеження, що накладаються процедурою банкрутства
Звертаємо увагу, що процедура банкрутства накладає на ФОП певні обмеження. Відповідно до частини 3 статті 49 Закону про банкрутство ФОП не може за власною заявою ініціювати своє банкрутство повторно протягом 5 років після визнання його банкрутом. Але повторне визнання ФОП банкрутом навіть в межах п'ятирічного строку все ж можливо за заявою кредитора. Однак в такому випадку проведена повторна процедура банкрутства не звільняє ФОП від зобов'язань погасити свої борги протягом 5 років з моменту попереднього банкрутства. Протягом цього терміну незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством. Таким чином, незадоволені або не повністю задоволені внаслідок повторного банкрутства борги не списуються і їх можна буде стягнути через суд.
висновки
На думку ВСУ, якщо суд, порушивши провадження у справі, встановить, що борг виник не у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, то справа про банкрутство підлягає припиненню.
Разом з тим головним мінусом банкрутства ФОП є те, що підприємець ризикує втратити все своє майно, в тому числі те, яке не використовується у підприємницькій діяльності.
З моменту порушення процедури банкрутства вважаються настали всі зобов'язання фізособи, як пов'язані з підприємницькою діяльністю, так і не пов'язані з нею. Тому майно ФОП буде направлено на погашення всіх заявлених вимог усіх кредиторів фізособи.
Спірним є твердження, що в результаті банкрутства ФОП вважаються погашеними зобов'язання, не пов'язані з підприємницькою діяльністю (наприклад, зобов'язання по іпотечному або споживчим кредитом).
Протягом п'яти років з моменту попереднього банкрутства для ФОП діють певні обмеження. Повторне банкрутство можливе виключно за заявою кредитора. Незадоволені внаслідок повторного банкрутства борги не списуються, і їх можна буде стягнути через суд.