19.08.2016, 15:37:31
Войти Зарегистрироваться
Авторизация на сайте

Ваш логин:

Ваш пароль:

Забыли пароль?

Навигация
Новости
Поход в Холодный Яр

Если вы ищете, чем заняться в выходные, любите походы и природу Украины, то вероятно вам понравится поход. Поход в Холодный Яр, если точнее. Холодный

Увлекательный тур пешком по Карпатам

Украина самая большая страна Европы с неплохой инфраструктурой и разнообразием ландшафта. Здесь действительно есть, что посмотреть, от памятников славянской старины до изумительных природных красот.

Бизнес план кредитного потребительского
Финансовый рынок нашей страны довольно развит, что в общем-то характерно для государств всего мира с развитыми или развивающимися экономики. Но потребности в финансовых услугах все равно, в значительной

Архив новостей
Реклама
Календарь событий
Right Left

Час не чекає

Постійно накопичуються і не наважуються проблеми української ядерної енергетики щодня наближають нас до катастрофи в сфері вироблення електроенергії на атомних станціях і, як наслідок, - в економіці країни.

Постійно накопичуються і не наважуються проблеми української ядерної енергетики щодня наближають нас до катастрофи в сфері вироблення електроенергії на атомних станціях і, як наслідок, - в економіці країни

від редакції

Сьогодні ми публікуємо матеріал, який підготував шановний експерт, заслужений енергетик України Михайло УМАНЕЦЬ.

Безумовно, одним з мотивуючих для написання статті саме для нашої газети став той факт, що без малого за 20 років роботи «2000» неодноразово зверталися до тем, важливих як для галузі атомної енергетики, так і для простих громадян країни.

На початку 2000-х ми багато писали про ризики будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП). Матеріали викликали не тільки великий резонанс в читацькому співтоваристві, а й напружене спілкування редакції з не завжди адекватними представниками влади. Йдеться, наприклад, про матеріали «ЧАЕС: скільки ще жити з« тінню »Чорнобиля?» (Жовтень 2005 року), «Ще раз і відверто про« сухому зберіганні »ядерних відходів» (березень 2006 року) і «Рада з безпеки для Ради безпеки »(серпень 2008 року).

Ми скрупульозно моніторимо ситуацію в атомній енергетиці і зараз, в складний для українсько-російських відносин час, так як наші АЕС як і раніше залежні від ядерного палива з РФ.

Оцінюємо перспективи і ризики його заміни на західний аналог виробництва компанії Westinghouse «Однією таблетки недостатньо» (квітень 2017 г.), «Росія« скалічила »наші відходи» (вересень 2017 г.), «Чи дозволить Захід домінувати Росії на ядерному ринку» і «Рокіровка монополістів» (серпень 2017 р.)

Наш відданий передплатник киянин Олексій Дмитрук навіть підрахував, що за останні 15 років в «2000» опубліковано 132 статті (без урахування новостей) про атомну енергетику, в т. Ч. В якості головних матеріалів номера.

* * *

Діяльність в сфері атомної енергетики регламентується законодавчою базою. У неї входять:

- Концепція державного регулювання безпеки та управління ядерною галуззю в Україні, затверджена Верховною Радою 25.01.1994 р .;

- Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», прийнятий ВР 08.12.1995 р .;

- постанову «Про національну енергетичній програмі України до 2010 г.» (далі - Програма), затверджене ВР 15.05.1996 р (атомна енергетика представлена ​​в Програмі в розділі 5.10);

- Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Хочу особливо підкреслити, що затвердження концепції і програм - виняткова компетенція Верховної Ради, і ВР жоден з цих документів не скасовувала.

Сьогодні можна констатувати, що виконання розділу 5.10 Програми за основними напрямками повністю провалено. Програму тихо поховали. Хрестик на могилі не поставили. Похоронна команда поіменно не названа. Заслужена кара нікого не спіткало.

А ось закон «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» дозволив т. Н. «Енергоринку» оплачувати електроенергію від атомних станцій нижче її собівартості. В результаті в вартість електроенергії від АЕС не включені витрати на:

- виконання заходів щодо підвищення рівня безпеки експлуатації АЕС (300 млн. Дол. / 1 ​​блок);

- дорогі роботи з продовження термінів експлуатації енергоблоків понад проектних (300 млн. Дол. / 1 ​​блок);

- створення фондів на виведення з експлуатації відпрацьованих блоків і поводження з радіоактивними відходами (далі - РАВ).

Реально можна констатувати, що НАЕК «Енергоатом» - банкрут, що атомна енергетика з дійної корови перетворена в ахіллесову п'яту електроенергетики і, як наслідок, економіки України.

А атомна енергетика ще дихає і бореться. Добудовані і введені в експлуатацію запорізький 6-й, рівненський 4-й і хмельницький 2-й блоки. Продовжено на 20 років терміни експлуатації блоків ВВЕР-440 на Рівненській АЕС, продовжені на 9 років терміни експлуатації чотирьох реакторів ВВЕР-1000. На превеликий жаль, продовжити цей термін на 15 років не вдалося.

Встановлена ​​потужність реакторів ВВЕР при різних термінах продовження експлуатації

На жаль, тому що тільки продовження термінів експлуатації понад проектних знижує швидкість падіння рівня генерації електроенергії на АЕС. З графіка «Встановлена ​​потужність реакторів ВВЕР при різних термінах продовження експлуатації» (див. Рис.) Випливає, що вже в 2021 р нам потрібно ввести в експлуатацію перший замісник енергоблок, а до 2025 року - 4 «мільйонника». А як це зробити, якщо:

- капітальні витрати на будівництво одного блоку становлять, за різними оцінками, від 3,5 до 5 млрд. Дол .;

- продовження термінів експлуатації атомних енергоблоків - 300 млн. Дол. / 1 ​​блок.

А найголовніше, на шляху вирішення цього найважливішого завдання замаячили дві проблеми, які можуть зірвати реалізацію продовження термінів.

Перша проблема. На початку липня 2015 року Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) і Європейська комісія (ЄК) отримали лист, підписаний 22 членами Європарламенту з вимогою відкласти кредитування українських АЕС. Україна звинувачується в тому, що порушує підписану нею Конвенцію Л1РСС «Про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонних контексті». Така оцінка повинна бути передбачена і виконана при продовженні термінів експлуатації атомних блоків. Але в українському законодавстві відсутня вимога проводити таку оцінку.

Згідно з конвенцією Україна повинна була попередити сусідні країни про свої плани продовжувати роботу реакторів, але не попередила. В цілому, як констатується в документі, європейські експерти дотримуються думки, що найкращий сценарій для українських «прострочених» енергоблоків - їх закриття.

З високим ступенем ймовірності можна сказати, що ініціатором цього листа є західний хижий ядерно-енергетичний бізнес. Явно проглядається «накатана доріжка», яка призвела до закриття Чорнобильської та Ігналінської АЕС. У Литві на відвойованому ринку цей бізнес уже запланував будівництво своєї АЕС.

Друга проблема. Продовження термінів експлуатації ВВЕР-1000 на 9 років виконано без проведення спеціальної технологічної операції - відпалу корпусу реактора.

За інформацією Інституту зварювання ім. Патона НАН України, головний конструктор ОКБ «Гідропрес» і науковий керівник Інституту атомної енергії ім. Курчатова (обидва - Росія) закінчують розробку технології та обладнання відпалу. І в 2017 р виконання цієї операції було передбачено на Балаковської і Ростовської АЕС. Слід очікувати, що після успішного відпалу росіяни по праву головного конструктора і наукового керівника почнуть масштабну кампанію по критичної необхідності проведення відпалу або закриття атомних блоків. Ця позиція буде благодатно лити воду на млин західного бізнесу.

Шляхи подолання цих проблем треба знайти сьогодні. І якщо ми їх не знайдемо, нас чекає катастрофа.

Злочинне невиконання розділу 5.10 Програми створило загрозливий дефіцит часу для будівництва заміщають потужностей і створення замкнутого ядерно-паливного циклу України. Уже згадувалося, що для збереження рівня генерації електроенергії на АЕС перший замісник атомний енергоблок треба включити в мережу через 4 роки. Навіть в країнах з потужним економічним потенціалом, де будівництво АЕС поставлено на потік, такі темпи немислимі. Терміни від вибору майданчика до включення енергоблоку в мережу реально становлять від 7 до 10 років. Ми ж бездарно угробили потужний будівельний комплекс в складі п'яти спеціалізованих будівельно-монтажних управлінь, по одному на кожній з п'яти АЕС України. Так що будувати нікому.

З кінця 2014 р НАЕК «Енергоатом» розкручує програму будівництва на які простояли 30 років під відкритим небом фундаментах недобудованих 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС на базі реакторів російського проекту ВВЕР-1000 / 392Б. Це застарілий реактор другого покоління. Твердження, що проект реконструйований чеської «Шкодою», не що інше, як окозамилювання. «Шкода» сьогодні - це російська компанія на території Чехії, повним її власником є ​​російська компанія «Об'єднані машинобудівні заводи», яка належить російському газовому банку.

Питається: навіщо тягнути застарілий мотлох в майбутнє української атомної енергетики?

І хто і навіщо поховав результати вибору перспективного реактора третього покоління для використання в атомній енергетиці України?

У 2008 р міжвідомча робоча група в складі експертів Мінпаливенерго, НАН, РНБО, НКЯР України, НАЕК «Енергоатом», представників проектних інститутів провела порівняльний аналіз по 60 параметрам канадського реактора КАНДУ ЕС6 з перспективним російським реактором ВВЕР-1100 і прийшла до висновку, що канадський реактор ЕС6 може бути використаний в атомній енергетиці України нарівні з перспективними реакторними установками Франції, США, Росії та Республіки Корея.

Але тільки цей реактор - ЕС6 - відповідав безумовному вимогу України, лише на його базі можливе створення своєї національної незалежної ЯПЦ, так як він працює на природному урані, що не вимагає створення самого дорогого ланки ЯПЦ - збагачення по урану-235.

І поряд з цим має ряд принципових переваг перед іншими реакторами третього покоління:

- реактори КАНДУ ЕС6 працюють в режимі безперервного перевантаження палива, що дозволяє довести коефіцієнт використаної потужності до 95%;

- реактори ЕС6 вимагають значно менших (в 1,3 рази) капітальних вкладень;

- ці реактори споживають природного урану на 40% менше, ніж реактори РЛ / К / ВЛ / К;

- вони напрацьовують відходи ядерного палива (ВЯП), які мають відвальних вміст урану-235 (0,2-0,25%) і плутонію-239 (0,25-0,3%), що значно здешевлює будівництво і експлуатацію системи зберігання цього палива, переробка такого палива в доступному для огляду майбутньому недоцільна.

Ці реактори мають здатність маневрувати потужністю в діапазоні 60-100-60% і стійко працюють в режимі підтримки частоти в системі.

У 2009-2011 рр. спільна українсько-канадська робоча група у складі фахівців НАЕК «Енергоатом» і компанії АЕС1 (Канада, головний конструктор) провела поглиблене вивчення технології КАНДУ ЕС6 за шістьма напрямками:

- безпека;

- економіка;

- досвід експлуатації;

- ЯПЦ;

- ліцензування та нормативна база;

- інфраструктура.

Ця група зробила основний висновок: заявила про можливість застосування енергоблоків ЕС6 на нових АЕС України нарівні з реакторами 3-го покоління провідних світових виробників.

Ще раз підкреслю, що тільки цей реактор, що працює на природному урані, дасть можливість створити незалежний національний ядерно-паливний цикл.

Минуло 5 років. Де ж рішення про вибір канадського КАНДУ ЕС6 як реактора майбутнього атомної енергетики України?

Чому керівництво НАЕК «Енергоатом» порвало співпрацю з канадськими компаніями?

Або у когось є бажання, звільнившись від російської петлі, сунути голову в американську або європейську? Є надія, що банкрутство компанії «Вестінгауз» просвітить ці голови.

Сьогодні на практиці підтвердилося ще одне багатозначне перевага реакторів ЕС6. У 2006 р Китай побудував два таких реактора і успішно освоїв технологію 011Р11С - дожигания в реакторах ЕС6 ВЯП з водо-водяних реакторів. Ця перевага дає нам шанс на довгі роки забезпечити АЕС з реакторами ЕС6 регенерованим ядерним паливом.

Але шанс цей може бути втрачений, якщо ми не створимо систему зберігання ВЯП з наших реакторів у себе в країні і не покінчимо з відправкою до Росії ВЯП з наших реакторів, яка, мало того що здійснюється на кабальних для України умовах, але і в будь-який час російська сторона може припинити прийом нашого ВЯП. І по праву, так як Україна не виконує умови контракту з прийому високоактивних радіоактивних відходів, що утворилися в процесі переробки ВЯП наших реакторів.

Нова ця проблема? Та ні! Розділ 5.10 все тієї ж Програми, затвердженої в 1996 р, передбачав будівництво пристанційних сховищ ВЯП на Южно-Української, Рівненської та Хмельницької АЕС. Проігнорувавши зазначену програму, з грубим порушенням законодавства, керівництво НАЕК «Енергоатом» у 2005 р визнає фірму «Холтек Інтернешнл» переможцем тендеру по будівництву не пристанційних, а централізованого сховища ВЯП «під ключ» в зоні відчуження Чорнобильської АЕС і підписує з нею без директив Кабінету Міністрів контракт. Подальші відносини НАЕК «Енергоатом» і фірми «Холтек Інтернешнл» заслуговують на особливу вивчення відповідними органами.

Для нас сьогодні важливий результат. Минуло 20 років, а крім паперової бюрократії, нічого немає.

Немає необхідності розглядати детально стан виконання інших пунктів Програми. Вони зірвані точно так же, як і описані вище.

І ось зараз, в умовах гострого дефіциту часу, відсутність у НАЕК «Енергоатом» грошових коштів, пропонується розуму незбагненна, нікого і ні до чого не зобов'язує енергетична стратегія України до 2035 р «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» (далі - Стратегія).

Про достоїнства і недоліки всіх розділів і в цілому Стратегії я і мої колеги-атомники судити не маємо права, тому що вважаємо неприпустимим уподібнюватися тим експертам, які давали в Стратегії рекомендації з розвитку атомної енергетики, не маючи ні необхідної освіти, ні досвіду роботи в цій сфері. Ці рекомендації не варті паперу, на якому вони викладені.

Невже не ясно, що терміново необхідна програма порятунку і розвитку атомної енергетики, затверджена Верховною Радою, і конкретні заходи щодо її реалізації, затверджені Кабінетом Міністрів.

Стратегія - це шлях в нікуди, це благодатний грунт для махрової бюрократичної еквілібристики, це злочинне нарощування дефіциту часу.

Програма і заходи були необхідні вчора. Але їх не виявиться і завтра, якщо не буде зруйнована стіна непрофесіоналізму і не буде запроваджено нову систему управління галуззю, яка здатна підтримувати на належному рівні постійне інформування керівників держави про стан в галузі, здатна реалізувати основний принцип використання ядерних і радіаційних технологій - принцип прихильності культурі безпеки всіх зайнятих в цій сфері: від керівників держави до оператора і слюсаря.

І першим кроком має стати заміна керівників НАЕК «Енергоатом», що показали нездатність бачити перспективу і боротися за неї.

Позитивних зрушень можна досягти тільки за умови:

- негайного оголошення надзвичайного стану в галузі атомної енергетики і промисловості;

- створення постійно діючої протягом двох років урядової комісії;

- заборони як мінімум на 20 років на приватизацію АЕС і інших об'єктів ЯПЦ, щоб ніхто із зайнятих в цій сфері і біля неї не мріяв поставити особисті інтереси вище державних;

- негайного скасування положення про т. Зв. перехресне субсидування;

- заснування нової державної корпорації «приборкати», з покладанням на неї відповідальності за порятунок і розвиток атомної енергетики і створення ядерно-паливного циклу України;

- створення при «Укратоме» громадської ради, із залученням непрацюючих професіоналів і допуском його членів до документації по всіх видах діяльності, в т. Ч. Комерційної, що знаходиться сьогодні за сімома замками.

Це надзвичайні заходи, але вони виправдані. Адже мова йде про порятунок майже 70% генерації електроенергії в Україні в умовах жорсткого дефіциту часу, фінансових і матеріальних ресурсів і вкрай жалюгідного стану теплової енергетики.

А час не чекає і працює проти нас!

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...

Питається: навіщо тягнути застарілий мотлох в майбутнє української атомної енергетики?
І хто і навіщо поховав результати вибору перспективного реактора третього покоління для використання в атомній енергетиці України?
Де ж рішення про вибір канадського КАНДУ ЕС6 як реактора майбутнього атомної енергетики України?
Чому керівництво НАЕК «Енергоатом» порвало співпрацю з канадськими компаніями?
Або у когось є бажання, звільнившись від російської петлі, сунути голову в американську або європейську?
Нова ця проблема?