Ветерани позавідомчої охорони розповіли про становлення служби в Комі «БНК

Позавідомчої охорони Республіки Комі 29 жовтня виповниться 65 років. До 1952 року всі об'єкти народного господарства охороняли самі відомства, що містили в штаті цілу армію сторожів. 65 років тому частина тієї армії передали в підпорядкування міліції, в органах внутрішніх справ були створені відділи і управління по охороні власності. Начальник відділу позавідомчої охорони при МВС Комі АРСР в 1981-1984 роках В'ячеслав Істомін і заступник начальника управління ВО Олексій Пєшкіна пам'ятають і застійні часи служби, і її розквіт. Кореспонденти БНК разом з ветеранами служби поговорили про роботу позавідомчої охорони.

Фото Сергія Паршукова

- В'ячеслав Олексійович, у вас вислуга - 58 років, ви стояли біля витоків. Якою була позавідомча охорона?

В.І .: Атестованих працівників міліції було мало, через це був відділ, а не управління. Групи затримання були тільки у великих містах і районних центрах. У той час була сторожова охорона і ВОХР.

А.П .: Чисельність атестованих не доходила до 400 чоловік, більше було «вохровцев» і сторожовий охорони - близько п'яти тисяч по республіці. Всі склади, бази в основному охоронялися «вохровцев». У Воркуті багато жінок в охороні було, дуже дисципліновані, склади охороняли. Потім в перебудовні часи кількість крадіжок збільшилася, акцент пішов на міліцейську охорону, і в 2000-х роках чисельність міліціонерів охорони досягла майже 1500 осіб.

- Користувалася чи служба популярністю?

В.І .: Позавідомча охорона була кузнею кадрів. Ми брали, виховували, а потім вони йшли на інші посади. Повага було до співробітників позавідомчої охорони, тому що квартирні крадіжки скоротилися майже до нуля. У Воркуті багато квартирних крадіжок спочатку було, злодії орієнтувалися на комірні замки на дверях - раз висить, значить шахтарі в шахті або у відпустку поїхали. А шуби з овчини потім десь на вокзалі продавали.

А.П .: Крадіжок з охоронюваних об'єктів за три десятка років практично і не допущено. Мене відправили у відрядження підбирати кадри в Сиктивдінского районі. Але зарплата у позавідомчої охорони була настільки мала, що кандидатів і не знайшлося. Наприклад, я тоді працював в школі вчителем, і отримував більше, ніж інспектором кадрів МВС. Кадровий голод був страшний. За винятком Воркути, там північна надбавка, вислуга велика. А починаючи з Інти некомплект був 15-20 відсотків. Ось з 2011 року, коли в поліцію перевели, зарплата стала гідна.

- А як тоді виїзди здійснювалися?

В.І .: У 70-ті роки з'явилися перші екіпажі груп затримання, до цього фізична охорона здійснювалася. У 80-их позавідомча охорона мала в своєму розпорядженні 43 легкових автомобіля і одна вантажівка. Автомашини виділяли - «Москвичі»! У Воркуті вони з гаража не могли виїхати. Я коли поїхав в Москву на затвердження, просив у генерала виділити нам УАЗи, а «Москвичі» віддати південним регіонам. І нам дали їх. А то, що це за група затримання на «Москвичі»? Поки вони буксують і штовхають його, злодії тікають.

А завдання в той час у позавідомчої охорони була загальна: бачать п'яного на вулиці - доставляли до чергової частини.

У 1981 році співробітниками було затримано 135 осіб за дрібні хуліганства, 765 громадян за розпивання спиртних напоїв на вулиці 1140 - затримано в нетверезому стані, 165 осіб затримано за бродяжництво, 402 людини за порушення правил дорожнього руху.

До чого було добре тоді, така дисципліна була: о другій годині ночі йди - ніхто не чіпатиме тебе, настільки спокійно було. У місті майже на кожному розі патрулі були.

- казусна ситуації виникали на службі?

В.І .: Був випадок у Воркуті: на вікнах магазинів адже датчики сигналізації стоять, ось один злодюжка вирішив через димохід проникнути. Розібрав димохід, заліз, а назад-то вийти не може - на вікнах датчики, а димар високо. А вранці продавці прийшли, а там вже це злодій «квакнула» алкоголю, їм же тільки й треба напитися. Так і зловили. Потім стали і на печі сигналізації ставити.

Шахтарі багато грошей отримували, зарплату отримали, і відразу в ресторан. Нап'ються, кого-то дружини забирали, кого-то в витверезник ... Були навіть накази не возити їх у витверезник, а доставляти додому. Бувало, привезеш, а дружини їх на нас накидалися, мовляв, де пили, туди і везіть. А ми-то причому?

- В'ячеслав Олексійович, все своє життя ви присвятили роботі в органах. Чи було бажання щось змінити?

В.І .: Ні. Пропонували навіть стати головою райради, коли я ще молодий зовсім був. Відмовився. Було важко, але, якщо повернутися назад, знову пройшов би цей шлях.