У річницю катастрофи на Чорнобильській АЕС на Україні, в Білорусії і Росії як і раніше пишуть про наслідки найбільшої аварії Закінчується строк служби саркофага, який побудували над реактором в 1986 році, він покривається тріщинами. При цьому всередині як і раніше знаходяться 200 тонн радіоактивних матеріалів, а для створення нового укриття необхідно 1,5 млрд євро
Славутич, Україна, 26 квітня 2016 року
У річницю катастрофи на Чорнобильській АЕС в Білорусії, Україні та Росії як і раніше пишуть про наслідки найбільшої аварії. Через 30 років все ще є території, де заборонено перебувати, а також все ще забруднені райони, куди проте повертаються люди. Огляд статей на цю тему публікують "Заголовки" . Тим часом закінчується термін служби саркофага, який побудували над реактором в 1986 році, він покривається тріщинами. При цьому всередині як і раніше знаходяться 200 тонн радіоактивних матеріалів, а для створення нового укриття необхідно 1,5 млрд євро.
Забруднена в результаті катастрофи територія в Росії, Україні і Білорусії перевищує площу Польщі, відзначає Forbes . Нині на ній живуть 5 млн осіб, третина з яких - в Росії. Зараз влада скорочують забруднену зону, посилаючись на те, що вже пройшов період напіврозпаду цезію-137 і стронцію-90.
- Україна, Білорусія і Росія окремо згадують про чорнобильську катастрофу
- Путін заявив про самовідданість ліквідаторів аварії
- Наришкін попередив про небезпеку використання американського палива на українських АЕС
- Патріарх: боротьба з наслідками аварії в Чорнобилі згуртувала росіян і українців
Але для гарантованого розпаду радіоактивного елемента до безпечного рівня, як правило, потрібно десять періодів напіврозпаду, зазначає координатор антиядерної програми Грінпіс Росії Рашид Алімов. Для цезію-137 і стронцію-90 це 300 років, а для плутонію - понад 20 тисяч років.
Білорусія витрачає мільярди доларів на боротьбу з наслідками аварії
Сильніше за інших від чорнобильської катастрофи постраждала Білорусія - через аварію майже 500 населених пунктів зникли з карти республіки, нагадує "МІР24" . Чверть всієї білоруської території виявилася забруднена радіацією.
Процес реевакуацію почався в Білорусії ще в 1990-і роки. Поступово люди стали повертатися в відселені села. Паралельно вчені вирішували проблему того, як на "брудній" землі вирощувати незаражені продукти. Інститут радіології на кожну культуру розробив свої регламенти.
Як повідомив "РГ" перший заступник голови президії НАН Білорусі академік Сергій Чижик, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи стало для Білорусії одним з найбільш витратних справ у всій її історії. За неофіційними оцінками, на це йде щорічно до 10% ВВП. Всього з 1990 року республіка, по її внутрішнім підрахунками, затратила на допомогу постраждалим і реабілітацію територій 22 мільярди доларів США - понад два мільйони в день.
При цьому, як показало недавно проведене розслідування кореспондентів AP, неподалік від зони відчуження в Білорусі працює ферма, яка виробляє молоко з підвищеним рівнем радіоактивних ізотопів. Причому свою продукцію фермер поставляє на завод "Мілкавіта", який, в свою чергу, експортує товари в Росію. Керівництво білоруського підприємства визнало результати дослідження журналістів "неможливими", а в Росспоживнагляді виключили ймовірність попадання "радіоактивного молока" з Білорусії в РФ.
Як зазначає "МІР24", через 30 років після аварії на Чорнобильській АЕС рівень радіації в двох тисячах білоруських сіл і міст, як і раніше перевищує норму. На забрудненій території в даний час проживає кожен восьмий громадянин країни. Крім того, в деяких районах як і раніше заборонено перебувати.
Поліський заповідник поступово оживає
кореспондент "Независимой газети" побував в нині покинутому селі Бабчін на території Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника, утвореного в 1988 році в білоруській частині зони відчуження. ПГРЕЗ був створений на території трьох найбільш постраждалих від аварії районів Гомельської області - Брагінського, Наровлянського і Хойнікского.
В даний час на територію заповідника можна потрапити тільки з дозволу адміністрації в супроводі співробітників і будучи при цьому в спеціальній формі. "Поки в заказник пускають тільки колись жили тут людей і тільки раз на рік, в Радуницю - відвідати цвинтарі, могилки поправити, але коли-небудь планують відкрити потік для туристів", - відзначає автор статті.
Сіл, подібних Бабчіну, "тут, на площі в 2161 кв. Км (1% від усієї території Білорусі), було 92, а населяло їх більше 22 тисяч жителів", пише кореспондент "НГ". Як пояснив виданню завідувач лабораторією спектрометрії і радіохімії В'ячеслав Забродський, Бабчін і інші населені пункти виявилися в 1986 році під атакою кількох ізотопів плутонію. "Один з них, плутоній-239, розкладається понад 24 тисяч років", - зазначив експерт.
Разом з тим заповідник поступово оживає. Через відсутність людей в радіаційних лісах розплодилося безліч тварин і птахів. Не так давно з півночі на Поліссі завітали бурі ведмеді. А з України в заборонену зону потягнуло коней Пржевальського, яких туди колись завезли з Північного Кавказу. Крім того, в ПГРЕЗ ось уже 20 років займаються розведенням і своїх племінних коней, в тому числі і російської рисистої. Культивують в зоні і зубрів, завезених з Біловіжжя, їх виводок збільшується з кожним роком: було 16 особин, тепер - 116. Крім того, в заповіднику розбитий експериментальний сад, проводяться дослідження на пчелопасеке. Причому мед уже продають населенню, правда, після ретельної перевірки в лабораторії.
Підхід України до катастрофи
У Республіканському науково-практичному центрі радіаційної медицини та екології людини в Гомелі кореспондент "НГ" поставив директору Олександру Рожко питання про рівень співпраці білоруських і українських медиків по чорнобильській темі. Доктор медичних наук дав зрозуміти, що до Білорусі за досвідом з цього питання частіше звертається Японія, ніж Україна.
Голова президії Українського фонду культури Борис Олійник зазначив під час одного зі своїх виступів, що на Україні в інтерпретації, запропонованої на державному рівні, хоча і "негласно", чорнобильська трагедія перетворилася переважно в техногенну катастрофу. "Зворотний бік техногенізаціі виявилася дегуманізація", - зазначив представник фонду. За його словами, увагу українського керівництва в основному зосереджено на об'єкті "Укриття": де взяти грошей на нього, як проходить спорудження і т.д.
Як зазначає Олійник, "людське і, якщо хочете, національний вимір аварії якщо не забуте повністю і остаточно, то, у всякому разі, відсунуто в бік, причому досить далеко". "Цього допустити не можна, ні в якому разі не можна. Чорнобиль - явище гуманітарне в анітрохи не меншою мірою, ніж технологічне", - переконаний представник фонду.
У Брянській області на підвищений радіаційний фон не звертають уваги
У прикордонній з Україною Брянської області від радіації постраждало 900 населених пунктів, нагадує "Московський комсомолець" . В даний час тут живуть трохи більше трьохсот тисяч чоловік, а до аварії - понад п'ятсот тисяч. Більшість виїхали, відселилися, померли, відзначає видання. "Радіоактивний йод розпадається протягом двох перших тижнів після аварійного викиду. Цезій зберігається в грунті 90 років. Стронцій - і того довше. З часом йде в землю отрута, змивається дощами і повінню. Але не відразу, не відразу", - зазначає видання.
Газета нагадує, що аварія трапилася в суботу, 26 квітня 1986 року. І лише через кілька тижнів стало зрозуміло, що сталося. "А до цього, так само, як в опроміненому Києві, брянські робочі спокійно крокували на першотравневій демонстрації, садили картоплю на городах, щосили грала гармонь", - йдеться в статті.
Координатор антиядерної програми Грінпіс Росії Рашид Алімов, який недавно побував в Брянській області, яка найбільше постраждала від катастрофи, виявив, що в регіоні повсюдно ігнорують заходи безпеки. "Ви не побачите ні загороджень, ні блокпостів, які звичні в сусідній Білорусії. Навіть знаків радіаційної небезпеки майже немає. Красиво: соснові ліси, річки. Тільки в них не можна відпочивати і купатися", - відзначає експерт.
У той же час разом з колегами Алієв з'ясував, що рівень радіації в Брянській області практично всюди перевищує норму. "На дитячому майданчику в міському парку міста Зленко - фон в чотири рази вище норми, в саду біля школи в Старих Бобовича - в три рази. У лісі неподалік, де місцеві жителі облаштували місце для пікніків, рівень радіації по цезію-137 - 43 кюрі на квадратний кілометр, що відповідає зоні відчуження в Прип'яті ", - повідомив координатор антиядерної програми.
Вибух в четвертому енергоблоці ЧАЕС стався вночі 26 квітня 1986 року. В результаті в атмосферу було викинуто тонни радіоактивних речовин. За даними експертів, сумарний викид шкідливих речовин склав 50 млн кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму.
Радіоактивна хмара накрила не тільки Україну, Білорусію і західні регіони Росії, але також Східну і Північну Європу. Ліквідаторами аварії визнані 600 тисяч чоловік. При гасінні виниклої на четвертому енергоблоці пожежі і в перші, найгостріші дні ліквідації наслідків аварії отримали смертельні дози опромінення і померли протягом трьох місяців 31 осіб. Наслідки великого опромінення стали причиною загибелі від 60 до 80 осіб в наступні п'ятнадцять років. Ще 134 людини перенесли променеву хворобу тій чи іншій мірі тяжкості.
Після аварії з 30-кілометрової зони навколо АЕС було евакуйовано понад 115 тисяч осіб. Об'єкт "Укриття", або саркофаг, був споруджений над зруйнованим енергоблоком в кінці 1986 року, проте часткова експлуатація АЕС здійснювалася аж до 2000 року.