19.08.2016, 15:37:31
Войти Зарегистрироваться
Авторизация на сайте

Ваш логин:

Ваш пароль:

Забыли пароль?

Навигация
Новости
Архив новостей
Реклама
Календарь событий
Right Left

Юрій Новіков та ін. - Підводний вахта на АЕС

Юрій Новіков, спецкор «Вечірнього Києва». Чорнобиль - Київ.

Чорнобиль сьогодні: репортаж з місця подій

Погляди багатьох людей прикуті сьогодні до Чорнобиля. З величезним інтересом стежать вони за тим, як ведуться роботи по ліквідації наслідків аварії на атомній станції, як налагоджується життя в тридцятикілометровій зоні.

З величезним інтересом стежать вони за тим, як ведуться роботи по ліквідації наслідків аварії на атомній станції, як налагоджується життя в тридцятикілометровій зоні

Водолаз Юрій Новіков.

Працюють на ЧАЕС і кияни. Серед них - водолази експедиційного загону підводно-техніческкх робіт ОСВОД УРСР. Разом з трудівниками атомної станції вони беруть активну участь в експлуатації і технічному обслуговуванні гідротехнічних споруд АЕС, що дає воду першому і другому енергоблоках. Нещодавно на одній з вахт в складі водолазної станції працював на Чорнобильській атомній журналіст «Вечірнього Києва» Юрій Новіков, який має відповідну водолазну кваліфікацію. Починаємо публікувати його репортажі.

... Гуртожиток, де на час вахти повинні розміститися відряджені на атомну електростанцію київські водолази, знаходилося в Чорнобилі по вулиці Кірова. Наш водій добре знав цю адресу і впевнено вів машину до місця призначення.

Людно сьогодні в Чорнобилі, в цьому невеликому мальовничому містечку, розташованому в тридцятикілометровій зоні. Сьогодні його обживає численна армія будівельників, представників багатьох підприємств і організацій країни, які беруть участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У дні вахти до їхніх послуг тут столові, кінотеатр, ательє побутових послуг, пошта, телеграф, і днями відкрився продовольчий магазин. Але про це розмова буде окрема.

Нам же, новоприбулим на вахту, ЧАЕС надала окрему квартиру з усіма зручностями, талони на безкоштовне триразове харчування, забезпечила дозиметрами-накопичувачами індивідуального користування.

Дехто може подумати, що нас запросили сюди для виконання якихось надзвичайних робіт. Це не зовсім так. Водолази і раніше були на станції своїми людьми. Обстежили гідротехнічні споруди, яких тут чимало, брали участь в їх профілактиці і ремонті, словом, виконували звичайну роботу. І ось підводники знадобилися знову - це підтвердження того, що Чорнобильська атомна виходить на свій робочий режим.

Зрозуміло, в ті дні, коли на АЕС йшов бій з вирвався з-під контролю атомом, київським водолазам з експедиційного загону підводно-технічних робіт ОСВОД УРСР доводилося виконувати і роль підводних дозиметристів, спускатися на дно ставка-охолоджувача, перевіряти рівень радіації і на багатьох інших підводних об'єктах. За виконання цієї операції урядовою комісією, було оголошено подяку водолазному фахівця загону П.П.Попову, лікаря-фізіолога В.І.Голованю, особовому складу водолазної станції старшини С.К.Марца.

Так, робота водолаза, як правило, пов'язана з особливо важкими умовами праці. А тут, на ЧАЕС, і поготів. Чимало було зроблено водолазним лікарем загону кандидатом медичних наук В.І.Голованем для того, щоб максимально убезпечити водолаза, що працює в умовах підвищеного радіаційного фону. Сам Володимир Іванович не раз спускався під воду, в числі перших проторував шлях для подальших водолазних спусків.

І ось настав перший робочий день в гідроцеху ЧАЕС.

- Хлопці, має бути робота ...

Начальник цеху В.М.Бузарев коротко ввів нас в курс справи. Потрібно було перевірити стан плавучої насосної станції. Вона довго не діяла, і, природно, всмоктувальні пристрої-патрубки могло вже замити грунтом.

- Загалом, беріть з собою дозиметриста і - вперед. Машина вже чекає, - підсумував він.

І ось автомобіль з громіздким водолазним спорядженням підкотив до насосної станції. Через кілька хвилин під воду піде Павло Сутрін, а поки разом з Миколою Кошмяков допомагаю йому влізти в гідрокомбінезони, загерметизувати, включитися в апарат, надіти важкі свинцеві калоші. Адже Павлу належить протиснутися під плаваючу платформу насосної станції, знайти на дотик усмоктувальні пристрої, визначити, в якому вони стані ...

Тим часом дозиметрист доповів: обстановка нормальна.

�- Ну як? - задали ми перше питання, як тільки зняли з Сутріна мокрий скафандр.

Віддихавшись, витерши рукавом розчервоніле особа, по якому збігали струмочки поту, він нарешті сказав, що усмоктувальні патрубки під загрозою замиву. Значить, плавучу насосну станцію доведеться перевести в більш глибоке місце. Виходить, ми не даремно працювали.

Відчуття того, що ми тут потрібні, що разом з експлуатаційниками станції, будівельниками робимо спільну справу, надавало сили. А вони так були потрібні в цій нелегкій і часом виснажливої ​​водолазної роботі.

Був такий випадок. Ми прибули на третю берегову насосну станцію. Тут забилися решітки прийомних камер. Значить, без водолазів не обійтися. Ось де довелося попотіти, і не тільки нам. Весь цей час нам допомагав машиніст станції Віталій Курський. Молода людина, кругловидий, з дитячим рум'янцем на щоках. Виявилося, що він наш земляк. На Чорнобильську атомну прийшов відразу ж після армії. Охочих працювати машиністом було чимало, але йому, вчорашньому воїнові, віддали перевагу. Разом з дружиною і дитиною В.Курскій живе поки у своїх батьків в Києві ...

- Мені обіцяли дати квартиру в Славутичі, - ділиться своїми планами Віталій. - Робота на АЕС мені дуже подобається, а зі Славутича їздити сюди можна буде на електричці: це всього сорок хвилин.

Чимало цікавих людей працює на АЕС. Є вони і в гідроцеху. Більшість, що хочеться особливо відзначити, прип'ятчани: старший майстер В.Е.Поліщук, машиніст земснаряда Сергій Лук'яненко ... Дні роботи в гідроцеху були наповнені дружбою і взаємодопомогою. Тут без цього не можна.

Можливо, комусь спуски під воду представляються такою собі розважальної прогулянкою в екзотичне царство Нептуна. Для нас же це була напружена робота, повна всяких несподіванок, сполучена з ризиком.

... Це сталося на одній з берегових насосних станцій АЕС. Треба було звичайне профілактичне обстеження гідроспоруди. Прямуючи до непрацюючої приймальній камері по вже «утоптаному» маршруту, водолаз в темряві несподівано втратив орієнтування, інакше кажучи, заблукав. І тут його підхопив потужний потік води, жбурнув на приймальню решітку працює сусідньої камери. Як не намагався він вирватися з чіпких обіймів стихії, його кожен раз ще сильніше присмоктується до грат. В цей час помпа безупинно подавала повітря, по телефону потрапив у халепу водолаза підбадьорювали товариші.

І ось, нарешті, спільними зусиллями водолаз був звільнений з підводного полону. А на наступний день він знову, як ні в чому не бувало, пішов під воду.

Ми бачили, як тут самовіддано трудяться! У важкий час у житті ЧАЕС звела тут людей доля. Українців і росіян, білорусів та казахів, грузинів і вірменів ... Знаю по собі і своїм товаришам: чим важче нам давалися підводні кілометри на АЕС, тим пам'ятні ставали дні, проведені на чорнобильській землі.

Вечірній Київ, 1987 г., 9.03, № 56 (12971).

попередня стаття | Перелік статей | наступна стаття

?- Ну як?