станом на 25 січня 2005 року
<<< Головна сторінка | <Назад
Чергування: правове регулювання і застосування на практиці
У Трудовому кодексі Республіки Білорусь як і раніше в КЗпП, не згадується чергування як особливої правової категорії законодавства про працю. Але чергування досить широко застосовується на практиці.
§ по-перше, як робота на підставі трудового договору, скажімо, медперсоналу, електриків, сантехніків, деяких працівників транспорту, зв'язку. Таке розуміння чергування дається, наприклад, в пп. 18, 26, 30 Положення про робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспорту, безпосередньо пов'язаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговуванням пасажирів, затвердженого постановою Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь від 29 березня 2002 № 56 (далі - Положення про робочий часу і часу відпочинку працівників залізничного транспорту). Чергування в такій якості означає виконання працівником певної трудової функції, а час чергування повністю або частково визнається робочим часом, за витрату якого виплачується заробітна плата;
§ по-друге, як щось невизначене - не робота й не відпочинок. Час цього чергування не визнається робочим часом, і тим не менш компенсується отгулом.
Щоб не змішувати друге поняття з першим, чергування у другому значенні умовно називають відповідальним або адміністративним.
Будемо використовувати другий термін.
Адміністративне чергування регулює єдиний нормативний акт - постанова Секретаріату ВЦРПС від 2 квітня 1954 г. «Про чергування на підприємствах і в установах» (далі - постанова 1954 г.) (Бюлетень ВЦРПС 1954 8).
Оскільки в Білорусі немає аналогічного акту постанова 1954 р вважається чинним. У всякому разі адміністративне чергування застосовується досить широко, і наймачі керуються при цьому практикою, що склалася з урахуванням ухвали 1954 р
У постанові 1954 р визначено:
§ час чергування - після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні;
§ компенсація за час чергування (за чергування у вихідні і святкові дні протягом найближчих десяти днів покладається відгул тієї ж тривалості, що і чергування).
При чергуванні після закінчення робочого дня явка на роботу осіб з нормованим і ненормованим робочим днем зсувається з тим, щоб тривалість чергування або роботи разом з чергуванням цими днями не перевищувала встановленої нормальної тривалості робочого часу.
Годинники чергування понад часу щоденної роботи за розпорядком (графіком) повинні компенсуватися отгулом так само, як і при чергуваннях в вихідні, святкові та неробочі дні. Таким чином, адміністративне чергування компенсується тільки отгулом за рахунок зменшення в наступні дні робочого часу. При цьому повременщикам зберігається повний оклад, а відрядники втрачають в оплаті. Тому останні до цього чергування зазвичай не залучаються.
У постанові 1954 р зазначено також, що працівники можуть залучатися до чергування не частіше одного разу на місяць; заборонено призначати на чергування жінок, які мають дітей віком до 12 років; чергування можуть вводитися у виняткових випадках і тільки за погодженням з профкомом. Що вважається «винятковими випадками», в постанові 1954 р не розкрито. Тому це обмеження на практиці ігнорується.
У постанові 1954 р визначені функції, що не мають покладатися на чергових. До них відносяться: робота з охорони об'єкта, перевірку пропусків на вході і виході з організації, прийом пошти.
Які ж функції можуть покладатися на чергових? Складність конкретної відповіді на це питання полягає в тому, що він не регламентований законодавством. Немає відповіді і в постанові 1954 р
Якщо на чергових покладати функції, які стосуються виробничої діяльності даного наймача, наприклад заміщення у вихідні, святкові та неробочі дні відсутніх керівників, приймання та оформлення вступників вантажів, які виконуються в робочі дні штатними працівниками, то чергування стає роботою, тобто виконанням трудової функції працівника.
Коли обов'язки чергового в вихідний день (зазвичай в суботу при п'ятиденному робочому тижні) обмежені присутністю на певному місці, відповідями на телефонні дзвінки і прийомом надійшла кореспонденції (в робочі дні цю функцію виконують секретар канцелярії, референт, помічник керівника і інші уповноважені працівники), то і в цьому випадку мова йде про виконання черговим виробничої функції наймача, якщо під нею розуміти не тільки основну, а й допоміжну діяльність, необхідну для досягнення організації своїх цілей.
Слід зазначити, що чергові в вихідні дні не передбачені штатним розписом і фінансуванням. Отже, компенсація чергувань (тобто надання відгулу) йде за рахунок основної роботи чергового і не без шкоди для неї.
Черговий в вихідні дні, як правило, не завантажений роботою по виконанню своїх функцій, тим більше якщо враховувати сучасні засоби зв'язку. Велику частину часу чергування може використовувати, і фактично використовує, в своїх особистих цілях. Не випадково таке чергування нерідко привабливо для тих працівників, для кого втрата робочого часу не створює проблему з виконанням службових обов'язків.
Розглянута правова характеристика адміністративного чергування дозволяє стверджувати, що воно як правова категорія неминуче вступає в протиріччя зі ст. 20, 30, 69, 110, 119-122, 132, 142, 143 і рядом інших статей Трудового кодексу і з самою постановою 1954 р Чергування ж без покладання на працівника виробничих функціональних обов'язків втрачає для наймача практичний сенс.
Оскільки адміністративне чергування не зізнається робочим часом і не включається останнім, порушення працівником графіка чергувань не рахується дисциплінарним проступком, а також не тягне матеріальну відповідальність за законодавством про працю.
Висновок напрошується один: адміністративне чергування потрібно або легалізувати, або виключити як особливу правову категорію, визнавши постанову 1954 р нечинним в Республіці Білорусь.
Чергування як різновид роботи на підставі трудового договору
У трудовому законодавстві немає єдиного розуміння чергування як різновиду роботи в якості працівника. Чергування, скажімо, лікаря клініки, означає щось інше, ніж чергування окремих категорій працівників організацій транспорту і зв'язку. Своя специфіка чергування є у науковців, у викладачів навчальних закладів і т.д.
У ряді випадків галузеві нормативні акти називають чергуванням звичайну роботу зі стандартним робочим часом і стандартним урахуванням його. Наприклад, робочі зміни на позмінної роботи в організаціях зв'язку названі чергуванням (п. 21 Положення про робочий час і час відпочинку працівників організацій зв'язку, затверджене постановою Міністерства зв'язку Республіки Білорусь від 18 травня 2000 № 9), хоча мова йде про зміну як робочому дні, відпрацювання якого повністю зараховується як відпрацьований фактичний робочий час.
Те ж потрібно сказати про п. 26 і ч. 3 п. 30 Положення про робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспорту. Так, в п. 26 чергуванням визнається робота, зокрема, поїзних диспетчерів та чергових по залізничних станціях, яким установлено скорочену тривалість робочого часу з місячним (квартальним) обліком робочого часу і тривалістю чергування 12 годин. У ч. 3 п. 30 графіки робіт з урахуванням робочого часу за його фактичними витратами названі графіками чергувань, хоча і тут мається на увазі звичайна робоча зміна з загальноприйнятим обліком робочого часу.
Коли виключити зазначену неточність у правовій термінології, то можна виділити щось спільне, що характерно для чергування як особливої правової категорії трудового законодавства.
Чергуванням вважаються ті випадки, коли працівник повинен перебувати на певному йому наймачем місці, скажімо, за місцем проживання (тобто будинку), на об'єкті у разі його (працівника) виклику для виконання роботи за своєю професією (посадою). В робочий час включається, крім фактично відпрацьованого часу на виклик, частина часу чергування, зокрема час перебування працівника будинку без права відлучки. Інакше кажучи, в робочий час включається в якості компенсації частину часу, протягом якого працівником не виконується робота на наймача.
Так, п. 18 Положення про робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспорту передбачено: Для окремих професій робітників і посад службовців відповідно до порядку і умов, встановлених наймачем, допускається організація графіків чергування:
- на дому - на випадок виклику на роботу (без права відлучатися з дому) при цьому за одну годину чергування враховується 15 хвилин (робочого часу. - Л.О.);
- в спеціально обладнаному на об'єкті приміщенні, вагоні, в купе провідника з правом відпочинку, при цьому одну годину чергування враховується 45 хвилин (робочого часу - Л.О.);
- для працівників воєнізованої охорони - час міжзмінного відпочинку, наданого в спеціально обладнаному вагоні, кімнаті відпочинку караульного приміщення, при цьому за 1 годину чергування враховується 30 хвилин.
Інший приклад. Згідно п. 26 Положення про робочому часі та часу відпочинку працівників організацій зв'язку допускається чергування персоналу за місцем проживання (без права відлучатися) на випадок термінового виклику на роботу. Час такого чергування зараховується в робочий час з розрахунку 1/3 години робочого часу (20 хвилин) за годину чергування. Отримана сума годин включається в відпрацьовану місячну норму й фіксується в табелі обліку робочого часу.
У ч. 3 п. 23 Положення про робочий час і час відпочинку працівників організацій зв'язку чергуванням визнається також змінна робота, пов'язана з наглядом за функціонуванням обладнання. В даному випадку мова йде про чергуванні, зумовленому особливостями неврахування робочого часу, а трудової функції працівника.
У лікувально-профілактичних установах (далі - ЛПУ) застосовуються такі різновиди чергування:
лікарів стаціонару у вечірній і нічний час у вихідні, святкові та неробочі дні;
відповідальне чергування по ЛПУ в недільні, неробочі святкові дні і в нічний час. На це чергування призначаються найбільш кваліфіковані лікарі з числа чергових;
адміністративне чергування з числа керівного складу ЛПУ. Воно передбачено, наприклад, в наказі Комітету з здраво-охороні Мінського міського виконавчого комітету від 15 травня 2001 № 368:
1.2. Організувати в ЛПУ адміністративні чергування в суботні дні з числа керівного складу (головний лікар, заступники головного лікаря, завідувачі відділеннями);
1.3. Передбачити при складанні графіків роботи призначення відповідальних чергових по установі в недільні, святкові дні та нічний час.
Перші два чергування виконуються за графіком робіт в межах норми тривалості робочого часу лікаря. Ясно, що ці чергування є виконанням лікарем своїх професійних обов'язків в трудових правовідносинах. Інакше кажучи, тут термін «чергування» означає роботу у встановлений робочий час, відпрацювання якого враховується на загальних підставах. Особливість цієї роботи - нестандартне час її виконання.
Адміністративне чергування не пов'язане з виконанням трудової функції. Тому воно не включається в робочий час, не враховується як відпрацьований час і не компенсується отгулом. На нашу думку, адміністративне чергування швидше відноситься до громадської діяльності і виходить за рамки сфери дії трудового законодавства. На практиці відповідальний черговий одночасно виконує функції адміністративного.
З правової точки зору чергування медперсоналу у вечірній і нічний час, у вихідні та святкові дні не відрізняється, скажімо, від чергування диспетчерів залізничних станцій. Але відповідальне чергування лікарів має ряд особливостей. Їх розкривають положення про відповідальне черговому і посадові обов'язки відповідального чергового, прийняті в ЛПУ. Розглянемо ці внутрішні нормативні акти, розроблені в одній з Мінських міських клінічних лікарень.
У положенні про відповідальне черговому визначені:
Особа, призначена відповідальним черговим - найбільш кваліфікований лікар у складі чергових (в той же день і в той же час), що має досвід організаторській роботи. Отже, мова йде скоріше про старшого (головному) черговому, оскільки відповідальним повинен бути кожен черговий лікар.
У положенні не вказано, хто призначає відповідального чергового. Але зі змісту положень ясно, що це функція посадової особи, що затверджує графік чергування на кожен місяць.
Завдання і функції відповідального чергового - виконувати певні повноваження головного лікаря і його заступника по медчастині по організації роботи чергового персоналу з метою забезпечити безперервність (додамо: і повноцінність) лікувально-діагностичного процесу в період, коли головлікар і його заступник відповідно до розпорядку не зобов'язані виконувати свою роботу.
Організаційні обов'язки відповідального чергового, його права та відповідальність. Наведемо деякі з них:
- організувати своєчасне Надання консультативної допомоги хворим лікарями-спеціалістів лікарні та інших ЛПЗ;
- вживати заходів для забезпечення прийому і госпіталізації хворих; забезпечити контроль за організацією харчування у лікарні;
- вживати заходів щодо розгляду усних скарг пацієнтів і їх родичів;
- давати усні вказівки медперсоналу з питань дотримання лікувально-охоронного режиму і т.д.
Таким чином, мова йде про владні повноваження, що належать керівництву лікарні. Як видно, доручається робота відповідальному черговому виходить за рамки функціональних обов'язків лікаря. З позиції трудового права чергування в даному випадку означає заміщення тимчасово відсутнього керівника, а точніше тимчасове переведення на іншу роботу на частину доби або на весь вихідний або святковий день.
В даному положенні і доповнює його локальному нормативному акті «Посадові обов'язки відповідального чергового по лікарні» відповідальне чергування названо посадою чергового. Тим часом такої посади в штатному розписі немає. Не передбачено й окремий оклад за цю роботу (але на практиці за відповідальне чергування виплачується премія). Питання про відповідальне чергуванні з зазначеними повноваженнями і про його правовий статус вимагає, на нашу думку, розробки на законодавчому рівні.
Нагадаємо, що заміна тимчасово відсутнього працівника із звільненням його від основної роботи, як і переклад, вимагає згоди працівника і передбачає оплату за виконуваній роботі.
Чергування в його різних видах використовується і в інших організаціях, наприклад ЖКГ, організаціях енергетики, освіти, в державних установах.
Істотно різний зміст, який вкладається галузевими і локальними нормативними актами в поняття «чергування», заважає визначити його правову суть. Крім цього, різночитання дає можливість або приховати трудові правовідносини з приводу чергування і тим самим позбавити працівника гарантій, встановлених для нього трудовим законодавством, або, визнаючи трудові правовідносини, не поширювати на чергового гарантії, передбачені, наприклад, п. 5 ст. 11, ст. 20, 30, 66-70, 117, 119, 133, 137, 138, 142, 143-145, 148 ТК і ін.
Одна з основних причин ситуації, що правову невизначеність - відсутність в Трудовому кодексі загальних правил і особливостей в правовому регулюванні чергування. Проблема чекає свого рішення.
Л.Я. Островський
кандидат юридичних наук
<<< Головна сторінка | <Назад
Новини партнерів
pravo.kulichki.ru ::: pravo.kulichki.com ::: pravo.kulichki.net
2004-2015 Республіка Білорусь
